Туризм як спосіб життя

    Хто з нас не мріяв побувати біля Єгипетських пірамід, в Нічному Нью-Йорку, побачити Колізей, висячі сади Семіраміди, Ейфелеву вежу та багато інших прекрасних куточків нашої планети! Але не кожен може собі дозволити навіть поїздку в Крим на літній курорт. То що ж робити?
    Є вихід: офіційно пов'язати своє життя з туризмом, зробивши його своїм способом життя. Але тоді доведеться забути про тихі сімейні вечори в рідній домівці, часті зустрічі з друзями і однокласниками. Люди, що займаються таким видом діяльності, змушені постійно переїжджати з місця на місце, змінювати умови проживання, які часто бувають неблагополучними. Але людина,яка дійсно мріє побачити і пізнати світ, просто не помічає всього цього, вона насолоджується своєю роботою, "сродною працею". Багато професій пов'язані з таким видом діяльності. У кожній галузі господарства є люди, які вирішують питання не в офісах, а постійно виїжжджаючи у відрядження в різні куточки планети. Це потрібно полюбити і цього прагнути, адже світ такий різноманітний! Я вважаю, що прожити життя гідно - це пізнати усі його сторони, людей, які живуть поруч і тих, від кого нас відділяють океани. для мене це справді цікаво. Я мрію про це з самого дитинства. Звичайно, потрібно багато чим жертвувати,але воно того варте! Краса нашої планети вражає! Скільки таємничих пейзажів заховалося поміж шумних і залюднених міст, а скільки незвичних культур розвиваються по всьому світу,про які ми і не здогадуємося!
    Туризм - це вершина самовдосконалення. Пізнаючи світ,ми збагачуємося як фізично так і морально, набираємося досвіду, знань, вражень... Життя прекрасне, якщо прожити його цікаво...Щоб на старість можна було розгорнути ті грубелезні альбоми, згадати ті незабутні моменти і не пожалкувати ні про одну хвилину свого життя, бо воно було того вартим!

 Статуя свободи, Нью-Йорк, США

Собор у Німеччині

 Сідней, Австралія

 Ейфелева вежа, Париж, Франція

м. Сан-Марино

 Колізей, Рим

Пізанська вежа, Італія

Уся ця краса чекає на вас!!!!

Моя майбутня професія

У майбутньому я хочу стати перекладачем. На мою думку, ця професі досить актуальна на сьогоднішній день. Адже саме перекладач може налагодити зв'язки між людьми різних країн та континентів. Англійське прислів'я говорить: "Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина". І це дійсно так! Людина, вивчаючи кожну нову мову, відкриває для себе новий світ, історію тієї чи іншої країни, культуру, звичаї, традиції, спосіб життя людей, зовсім не схожих на нас. Для мене вивчення мов - це, перш за все, можливість пізнати світ. А найкращий спосіб дізнатися більше про якусь місцевість чи культуру - побачити її на власні очі. Я з дитинства мріяла здійснити навколосвітню подорож, побувати у всіх найвіддаленіших куточках нашої планети. Це наштовхнуло мене на думку вступити на туристичний факультет. Але згодом, обдумавши усе це ще раз, я збагнула, що ставши туристичним агентом, навряд чи я побачу багато... А сидіти в офісі і рекламувати путівки клієнтам - точно не для мене! Порадившись з батьками та друзями, враховуючи мій інтерес до гуманітарних наук, а особливо іноземних мов, я зрозуміла: я хочу пов'язати своє життя з мовами! Хочу стати людиною кілька разів, і чим більше, тим краще! На даний момент можу спілкуватися українською, російською, польською, англійською; вивчаю німецьку та збираюсь опанувати французьку. Думаю, це не буде для мене вершиною, бо хочу реалізувати себе в цьому житті якнайкраще і зроблю усе для цього. Сподіваюсь, я зробила правильний вибір і моя наполегливість та бажання стати краще приведуть у майбутньому до гарних результатів.

    Я планую навчання у ВНЗ на факультеті прикладної лінгвістики, що дасть мені можливість розвиватися у даних напрямках. Я щиро вірю, що удача мені посміхнеться. Бажаю усім обрати ту професію,яка Вам дійсно до душі. У такому разі ви не працюватимете жодного дня, а лише отримуватимете задоволення від того,чим ви займаєтесь.

Нелегка праця вчителів

Моя мама працює вчителем початкових класів. Це благородна, але досить складна професія. На мою думку, далеко не кожен може стати справжнім педагогом, якого полюблять діти, поважатимуть у вчительському колективі, до якого прислухатимуться батьки... До кожної дитини потрібен індивідуальний підхід. У когось проблемна сім'я, хтось перебуває у неблагополучному матеріальному становищі, у когось просто складний характер... Проблем є безліч,а вчителі мають знаходити вихід з будь-якої ситуації, залишаючись авторитетом та прикладом для наслідування для своїх вихованців. З кожним роком працювати з дітьми стає все важче й важче. Адже з першого класу вони починають звертати увагу на свої права, часто забуваючи про обов'язки. Вчитель же не може підвищувати голос на дитину, застосовувати фізичну силу, бо понесе за це відповідальність. Можливо це і правильно,адже ми живемо в демократичному суспільстві, де панує рівноправ'я та незалежність кожної особистості. Та є і свої мінуси: діти швидко звикають до того, що вчитель обмежений у своїх діях, і часто "вилазять на голову". Та справжній педагог завжди знайде спосіб дипломатичного вирішення проблеми. З дітьми просто потрібно серйозно та правильно говорити, зацікавити їх, доступно пояснити не лише матеріал,а й будь-яку ситуацію,що виникає у повсякденному житті. Чим менші діти, тим більше незвичних запитань вони ставлять. І педагог вимушений дати доступну відповідь на кожне з них. Це дійсно справа нелегка. До того ж, потрібно мати залізні нерви. Недарма в європейських країнах після певного стажу роботи в школі вчителі не можуть давати свідчення в суді, так як часто їхня психіка порушена внаслідок важкого психологічного навантаження. Дехто стверджує,що вчительська праця не така вже й важка: відпрацювали кілька уроків і пів дня вільні. Це не так! Я то  знаю! Скільки особистого часу витрачає моя мама на підготовку до уроків,розробку додаткових матеріалів, конспектів, сценаріїв свят, та різну паперову тяганину.  Мобільний телефон розривається цілими днями: у класі 28 учнів, батьки кожного з яких хочуть пересвідчитись в успішності своєї дитини чи задати якісь організаційні питання до класного керівника. Це просто нестерпно! З моїми то нервами, я нізащо не пішла б на педагогічний. З величезною повагою ставлюсь до тих молодих людей, які все ж обирають цей нелегкий, але благородний шлях у житті. Слухняних вам діток та цікавих уроків!