Моя мама працює вчителем початкових класів. Це благородна, але досить складна професія. На мою думку, далеко не кожен може стати справжнім педагогом, якого полюблять діти, поважатимуть у вчительському колективі, до якого прислухатимуться батьки... До кожної дитини потрібен індивідуальний підхід. У когось проблемна сім'я, хтось перебуває у неблагополучному матеріальному становищі, у когось просто складний характер... Проблем є безліч,а вчителі мають знаходити вихід з будь-якої ситуації, залишаючись авторитетом та прикладом для наслідування для своїх вихованців. З кожним роком працювати з дітьми стає все важче й важче. Адже з першого класу вони починають звертати увагу на свої права, часто забуваючи про обов'язки. Вчитель же не може підвищувати голос на дитину, застосовувати фізичну силу, бо понесе за це відповідальність. Можливо це і правильно,адже ми живемо в демократичному суспільстві, де панує рівноправ'я та незалежність кожної особистості. Та є і свої мінуси: діти швидко звикають до того, що вчитель обмежений у своїх діях, і часто "вилазять на голову". Та справжній педагог завжди знайде спосіб дипломатичного вирішення проблеми. З дітьми просто потрібно серйозно та правильно говорити, зацікавити їх, доступно пояснити не лише матеріал,а й будь-яку ситуацію,що виникає у повсякденному житті. Чим менші діти, тим більше незвичних запитань вони ставлять. І педагог вимушений дати доступну відповідь на кожне з них. Це дійсно справа нелегка. До того ж, потрібно мати залізні нерви. Недарма в європейських країнах після певного стажу роботи в школі вчителі не можуть давати свідчення в суді, так як часто їхня психіка порушена внаслідок важкого психологічного навантаження. Дехто стверджує,що вчительська праця не така вже й важка: відпрацювали кілька уроків і пів дня вільні. Це не так! Я то знаю! Скільки особистого часу витрачає моя мама на підготовку до уроків,розробку додаткових матеріалів, конспектів, сценаріїв свят, та різну паперову тяганину. Мобільний телефон розривається цілими днями: у класі 28 учнів, батьки кожного з яких хочуть пересвідчитись в успішності своєї дитини чи задати якісь організаційні питання до класного керівника. Це просто нестерпно! З моїми то нервами, я нізащо не пішла б на педагогічний. З величезною повагою ставлюсь до тих молодих людей, які все ж обирають цей нелегкий, але благородний шлях у житті. Слухняних вам діток та цікавих уроків!

Немає коментарів:
Дописати коментар